Колаж ЗМІСТу
0Євгеній Даценко14 квітня 2025, 19:04
Зухвалий погляд, рясне волосся, що причесане назад, гострий ніс, вигнуті густі вуса – вигляд справжнього авантюриста з Полтавщини. Воїн, педагог, письменник, в’язень, який приховує свою найбільшу таємницю – Юрій Будяк.
Юрій народився у 1878 (1879) році у Красногірці на Полтавщині. У свої 17 він вперше дебютує зі своїми віршами, а згодом стане мореплавцем.
Переломний момент історії
Юнацька жага до пригод змусила Будяка помчати у «трансваальський вогонь» війни в Південній Африці. Він приєднається до бурського ополчення, яке воює проти британської армії, стане командиром невеличкого підрозділу. Його участь у цій війні стала не лише власною авантюрою, але також доленосною для всього Західного світу.
«Гуманізм у такій війні протипоказаний. Але часом він просипався в мені, і я рятував декого від смерті, брав у полон», – говорив Юрій Будяк, згадуючи ті події.
Справді, коли до їхнього полону потрапив молодий англійський військовий респондент Вінстон Черчилль, Будяк вмовив бурів його не розстрілювати і відпустити. Юрій поважав газетярів, бо сам любив писати.
Вінстон Черчилль
Згодом, Будяк сам потрапив до англійського полону, однак за нього заступився Черчилль та запросив його до Лондона. Батько Вінстона Черчилля запропонував Будяку навчання у Оксфордському університеті, щоб віддячити йому за порятунок сина. Але Юрій згодом відмовився і вирушив у навколосвітню подорож.
Боротьба проти більшовиків
Коли в Російській імперії царська влада впала і почалася Українська революція, Юрій Будяк став активним діячем українського руху. Спершу працював в уряді Української Центральної Ради, а потім у білоцерківській «Просвіті».
Співорганізував українську гімназію у Білій Церкві, а згодом брав участь у організації корпусу Запорозької Січі ім. Семена Палія. За це його чекісти два місяці тримали у в’язниці. У 1922-1924 роках його знову заарештувала радянська влада та звинувачувала Будяка в організації урочистої зустрічі Симону Петлюрі у Білій Церкві, але його тоді виправдали.
Література спадщина Будяка
У 1920-х роках Юрій Будяк долучився до літературного гуртка «Плуг». За життя він видав низку своїх творів, зокрема «Дикі люди: де і як вони живуть», поетичні збірки «Невольниця-українка», «На полях життя» та інші. Збірка дитячих віршів «Хоробрі музики» вийшла у 1962 році, після його смерті.
Його творам притаманні «яскраві фарби», сатиричний погляд на життя та протест проти гноблення українського народу. Найпопулярнішими його твори були серед дітей. Так писала про його творчість Докія Гуменна:
«Будяк був педагогом, але найбільший талант мав оповідальний. Ніколи вже такого не зустрічала. Де в нього бралися ці його повістування? І як він робив їх такими цікавими, що можна без втоми слухати його цілу ніч. Він же й повісті друкував, але вже в них нема того еліксиру. Коли ж слухаєш його оповідання, то все оживає, стає перед очима».
Сімейне життя, якому завадили сталінські репресії
Про особисте життя Юрія Будяка відомо не багато. У 1924 він переїхав до Києва, де працював бібліотекарем. Був одружений, але згодом розлучився, сам виховував сина та писав для нього свої книжки. Вдруге одружився з Раїсою Кондратенко, яка була на 15 років молодша за нього.
З плином часу, журналіст Вінстон Черчилль, якого він врятував у полоні від розстрілу, став відомим англійським політиком. Однак про знайомство з ним Будяк майже не розповідав навіть найріднішим, побоюючись репресій.
При цьому, після вбивства радянського політика Сергія Кірова по всій країні розпочалася нова хвиля репресії. Заарештували багатьох українських діячів, серед яких були з письменники з організації «Плуг». Юрія Будяка засудили за сфабрикованими звинуваченнями у «контрреволюції» на до п’яти років таборів.
Останні роки життя в німецькій окупації
Після п’яти років каторжної роботи Юрій Будяк вийшов на волю і повернувся до Києва. На початку радянсько-німецької війни письменник Василь Минко випадково зустрів Будяка на Хрещатику і домовився зустрітися у нього вдома.
«Так сталося, що наступного дня, 12 липня, я відбув разом із групою письменників на фронт і наше побачення не відбулося. Коли ж після війни я повернувся до Києва, мій старий друг уже помер», – згадує Минко.
Життя письменника обірвалося під час німецької окупації Києва 28 вересня 1943 року. Юрій Будяк помер через виснаження організму від постійного недоїдання. Роки життя в таборах дуже сильно вплинули на його здоров’я. Вже після його смерті, у 1945 році, на Ялтинську конференцію прибув Черчилль вже на посаді Прем’єр-міністра Великої Британії.
Публікацію підготовлено за матеріалами видання «Історична правда», «Енциклопедії сучасної України» та інтернет-ресурсу Gazeta.ua.
