Завершується традиційно політично мертвий різдвяно-новорічний сезон. Тому пора його підживити роздумами про майбутні вибори, які все одно колись будуть. І досвідчені гравці на цьому полі цілком логічно готуються до них вже зараз
Спробуємо змоделювати результати цих виборів на основі введення наступних даних:
- Вибори відбудуться восени цього року;
- Сьогоднішній політичний розклад не зміниться в день виборів.
Боротьба Мамая з Пархоменком на одному електоральному полі
У серпні на тлі внутрішньовидової боротьби «Слуги народу» ми аналізували шанси екс-мера Олександра Мамая. Наведемо уривок з тих роздумів:
«Не зважаючи на те, що Олександр Мамай очолює рейтинги, але парадоксально ці результати не є для нього втішними. Він звик працювати в умовах постійного остракізму, але це йому ніколи не заважало мати не менше 20% підтримки. До звичних проблем додалися й нові: рішенням суду його визнано корупціонером, а до постійних звинувачень щодо колабораціонізму додалася історія з його донькою Наталією Веретенніковою, яку запідозрили у колабораційній діяльності. Коли Олександр Мамай був при владі, то йому вдавалося якось відбиватися від різноманітних звинувачень. Тепер він потенційний кандидат, а тому має докласти більших зусиль для нарощування електоральної підтримки».
Цей розклад не змінився. Хіба що додамо до проблем Мамая кампанію нинішнього першого заступника міського голови Валерія Пархоменка, під якого вже готують «виборчу сітку». Сам він активно грає на електоральному полі Олександра Мамая та працює із бюджетниками. І навіть назвав себе «бургомістром».
Однак, навіть із врахуванням цих факторів Мамай має за плечима 14 років роботи зі своїм електоратом, він періодично роздає подарунки та вітає полтавців із Днем народження. Навіть з багажем свого антирейтингу екс-мер має харизму та абсолютну впізнаваність в обласному центрі. І хоча Валерій Пархоменко потрапив в топ-20 рекламодавців Facebook в Україні, поки він грає другим номером, тоді як Мамай першим.
Додамо, що багато партій погодилися б віддати цей перший номер Олександру Мамаю, який би завів в міську раду їхніх маловідомих представників. Наприклад, такою партією могла б стати «Батьківщина».
«Нестояк» АнтиМамая
Тут традиційно без змін, навіть стало ще гірше. Президентській команді необхідно шукати нових лідерів, які будуть здатні довести свою спроможність в управлінні містом та міським господарством. А це трохи складніше, ніж, наприклад, провести дитячий ранок за участі ростових ляльок. Для ранку у «Слуг» кандидатури є, для управління містом поки немає.
«Рідне місто», фактично перебуваючи у нинішній коаліції, досить мляво критикує своїх партнерів. Здебільшого все зводиться до дружніх порад від заступника голови облради Олексія Чепурка. На нашу думку, у партії відчувається й певний кадровий голод. «Довіра» поки не проявляє себе в обласному центрі, хоча це не говорить про те, що кандидата на міського голову від цієї партії не буде принципово. І це буде не голова облради Олександр Біленький.
Фактор військових не будемо перебільшувати. Припустимо, що охочих до влади військових буде достатньо, але чи достатнім буде їхній ККД і чи не буде загрози для них швидкого потрапляння на маргінес? До цього слід додати, що тут, в тилу, населення починає оцінювати армію через призму діяльності ТЦК, а сам центр комплектування пов’язувати не так з армією, як із владою взагалі. До слова додамо, що рейтинг президентської команди найбільше знищують нинішні «слуги» при полтавській владі та досить часті скандали з ТЦК.
Загалом відзначаємо певну імпотентність політиків в цьому таборі. Яка, на жаль, стає вже для Полтави традиційною.
Полтавський Абырвалг
Нинішній дещо інфантильний і навіть ідіотський стан суспільства викликаний постійною депресією. Причина відома — війна.
У цьому стані окремо взята людина не здатна робити складні логічні висновки. Це інтерполюється й на все суспільство загалом. Для нього прості лозунги здаватимуться й найкращими. На кшталт фрази одного відомого літературного героя: «Взять всё и поделить». Тому на виборах і до них чекаємо на популярність популістів, даруйте за тавтологію.
Врахуємо й той фактор, що велика кількість активних полтавців або поїхали за межі України (або в інші міста держави), або служать в ЗСУ. З нами залишаться умовні «бабушки», які традиційно визначатимуть для усіх нас наступні 5 років.
Чорні лебеді
Нинішній бізнес досить обережно ставиться до проектів інвестування перспективних кандидатів на міського голову. Публічні ризики напряму впливають й на бізнес. Єдиним винятком назвемо селищного голову Опішні Миколу Різника, якого підтримує власник мережі магазинів «Аврора» Лев Жиденко. З врахуванням багатьох факторів можна сказати, що інвестиції в проект «Різник» тривають.
Влітку він сам відкинув можливість своєї участі у виборах мера Полтави. Та згадаємо легенди Січі, коли кандидат на гетьмана мав для форми кілька разів відмовитися від пропозиції прийняти булаву. Один раз Микола Різник вже відмовився, але це не означає, що відмовився в принципі.
***
У фіналі цих наших суто суб’єктивних роздумів маємо, що політичне та суспільне життя Полтави закільцювалося: меншість обирає Олександра Мамая → депутати або суд його знімають з посади → обирається секретар, він же в.о. → починається війна усіх проти усіх → меншість знову обирає Мамая…
Тому ті люди, що і глузували з новорічної полтавської ялинки, яку доповнив лише старий та комунальний ведмедик, мають зрозуміти дві речі: 1) це і є символ злодійкуватої та непрофесійної полтавської влади; 2) ви смієтесь над собою, бо або самі обрали таку владу, або проігнорували вибори та не підтримали більш достойних.
Ян ПРУГЛО, «Полтавщина»