Драма на шість дій, трагедія на одне життя. Нова книжка Марії Матіос «Мами», яка зовсім нещодавно побачила світ у видавництві «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА», встигла стати лідером читацьких вподобань, бо центральна тема зображення – материнська любов і повість (чи роман?) про непоправну втрату.
Знана письменниця, лауреатка Національної премії імені Тараса Шевченка, володарка численних нагород Марія Матіос стала однією з почесних гостей книжкового фестивалю «БукФест» у Чернівцях, і книжку «Мами» презентували у Залі органної та камерної музики Чернівецької обласної філармонії. Імпреза відбувалася дуже символічно – слово, музика, озвучене і лиш подумане – все виплелося у єдиний сценарій, який, здається, написаний там, вгорі.
– Я часто чую думку, що людина не може зважитися читати цю книжку. Купила і відкладає оцей процес читання. І я собі думаю: що страшніше – прожити чи прочитати написане? Мені здається, що є теми, до яких письменник підходить як хірург – роблячи операцію на відкритому серцю. Тільки не читачеві, а собі, – розповіла Марія Матіос у розмові з гостями презентації.
Особливе обрамлення з енергетикою світла і сакруму витворив виступ органістки, солістки Чернівецької обласної філармонії Світлани Бардаус, котра подарувала присутнім «Молитву» Ганни Гаврилець та «Білі хмари» Людовіко Ейнауді. Символічність звучання саме цих композицій передусім у тому, що між рядками кожної з історій книжки «Мами» – молитва. А перша з історій (історія мами Марії, котра втратила свого дорогого сина Назара) завершується діалогом з білою хмарою – мама певна, що то саме її дитина, мама так відчуває)…
Модерувала захід письменниця, кандидатка філології, співробітниця Буковинського центру культури і мистецтв і щира поціновувача слова Марії Матіос Іванна Стеф’юк. Розмова вийшла довірливою, щемкою і такою, що відпустила аудиторію з запитаннями і роздумами.
Поважну аудиторію заходу склали учасники та гості «БукФесту», друзі та поціновувачі таланту Марії Матіос, і був один особливий відвідувач. Він сидів у першому ряду і час від часу відповідав на виступ письменниці тихим «дякую», яке прочитати можна було лише по губах. Ім’я назвати не побажав, але після презентації підійшов до письменниці.
Ось як описала Марія Матіос ту розмову:
«Щоразу під час публічних зустрічей бувають моменти, коли в якусь мить тобі перехоплює дихання і ти ще довго не можеш упоратися сам із собою. Так трапилося і в Чернівцях. Просто посеред виступу до сцени із зали, спираючись на паличку, підійшов військовий. Він говорив зі мною тихими словами… ми так собі говорили двоє на виду органного залу, а далі він зняв зі своєї руки шеврон і затулив мені в долоні. З несподіванки я притиснула долоню зліва, де серце. Шеврон лишився на сукні. Мені стало якось совісно з шевроном на грудях. Я хотіла його зняти. Але зал зашумів «не треба». Так я й докінчила виступ. З шевроном, як з орденом.
…Він не захотів сказати свого імені. Але сказав, що в нього є МАМА. За щось мені дякував. І не дав поцілувати свою руку. Ми обнялися. Я відчула, як кольнуло серце.
…я вклала сукню у валізу. Але поки що не спромоглася зняти шеврон. Не слухали пальці.
…наступного ранку я знову поїхала в Чернівцях на Годилів. Там, де в очах чамріє від прапорів на могилах. На багатьох памʼятниках були такі самі шеврони».
Книга “Мами”. Фото з мережі Інтернет
Фото з мережі Інтернет
Іванна Стеф’юк та Марія Матіос. Фото з мережі Інтернет
Фото з мережі Інтернет
