Світлина Полтавської ОВА
0Олександра Мотренко09 червня 2025, 16:06
На фасадах навчальних закладів Полтави з’являться меморіальні дошки на честь загиблих воїнів: Юліана Матвійчука, Владислава Бувалкіна, Ігоря Шапочки та Кирила Садовського.
Про це стало відомо з проєктів рішень, які 4 червня оприлюднила Полтавська міська рада.
На фасаді ліцею № 17 (бульвар Богдана Хмельницького, 15) увічнять пам’ять Владислава Бувалкіна – прикордонника та Героя України посмертно.
У перші дні анексії Криму чоловік хотів мобілізуватися до війська. Він розумів, що державі на той час були потрібні сильні та вмотивовані чоловіки, проте військкомати відмовляли йому через відсутність бойового досвіду. Долучитися до армії йому вдалося у березні 2014 року – тоді захисника мобілізували до Одеського загону Морської охорони.
Протягом кількох місяців старший матрос Владислав Бувалкін опановував морський фах на одному з кораблів Морської охорони. У складі екіпажу він встиг взяти участь у міжнародних навчаннях «Сі Бриз», проте постійно звертався до керівництва з проханням відправити його на схід.
У червні 2014 року захисник разом з іншими військовослужбовцями загону висунулися на схід України, де виконували бойові завдання в складі угрупування «Кордон». Тоді ворожі війська масовано обстрілювали прикордонні підрозділи. Пункт пропуску «Довжанський» оточили озброєні росіяни. Після 22-х днів оборони українські воїни із боями проривали пекельне коло.
Владислав Бувалкін
Воїн не був професійним снайпером, але вирішив обрати для себе саме снайперську справу. Під час виконання завдань у зоні АТО він вирахував і знищив кількох ворожих снайперів. Одного разу ліквідував снайперську пару.
Восени 2014 року військовослужбовця відрядили до Маріупольського загону Морської охорони, де також протягом кількох місяців виконував бойові завдання. Через рік після служби в лавах Морської охорони Держприкордонслужби він перейшов на службу у спецпідрозділ СБУ. Брав участь у воєнних операціях в Авдіївці, Зайцевому, Широкиному та в Пісках, що на Донеччині.
З початком повномасштабної війни Владислав Бувалкін брав участь в обороні Київщини у складі диверсійно-розвідувальної групи, знищив ворожу бойову машину. 20 березня 2022 року, він вразив ворожий склад та ймовірне місце розташування їхнього штабу поблизу Макарова на Київщині. Повертаючись із завдання військовослужбовці потрапили під танковий обстріл. Владислав Бувалкін загинув.
За свій героїзм та самовідданість захисник став повним кавалером ордена «За мужність». Пізніше йому посмертно присвоїли звання Героя України. Частину праху героя його рідні розвіяли над Одесою та Чорним морем, а іншу частину поховали в Києві і в селі Мачухи під Полтавою.
Владислав Бувалкін
На будівлі ліцею №36 (вул. Степана Лазуренка, 2) встановлять дошку Кирилу Садовському – молодшому сержанту Збройних Сил України.
Кирило Садовський народився 18 січня 2002 року. Воїн проживав у Полтаві.
Під час повномасштабної війни хлопець став на захист України попри юний вік. Проходив службу на посаді старшого техніка мінометної батареї механізованого батальйону.
Захисник поліг під час виконання бойового завдання 10 листопада 2024 року на Донеччині.
Кирило Садовський
Меморіальну дошку Ігорю Шапочці – солдату ЗСУ, планують встановити на фасаді Полтавської школи №4 (вул. Шевченка, 19).
Ігор Шапочка з Полтави з перших днів повномасштабної війни боронив Україну. Воїн поліг під Бахмутом 28 липня. Через місяць йому мало виповнитися 30 років.
До лав захисників України у розв’язаній Росією війні Ігор Шапочка вступив 24 лютого.
Ігор Шапочка
Також на фасаді Полтавської школи №4 встановлять дошку молодшому сержанту ЗСУ та Герою України посмертно – Юліанові Матвійчуку.
Юліан Матвійчук із вересня 2022 року виконував завдання з прикриття державного кордону на Харківщині, Сумщині та Донеччині. Завдяки його командуванню екіпажем БпЛА були зірвані плани щодо штурмів українських позицій.
Чоловік був активним громадським діячем та патріотом України. У 2013 брав участь у подіях Революції Гідності, де заснував Полтавську сотню самооборони.
Після Майдану полтавець вирішив продовжити боротьбу, але уже на фронті, тому доєднався до формування полку «Азов». З 2014 по 2015 він захищав Україну на сході на посаді заступника командира артилерійської батареї полку.
Після повернення з війни оборонець продовжував вести активне громадсько-політичне життя й був депутатом Полтавської міської ради. Також він став головою Полтавської міської організації ВО «Свобода».
Юліан Матвійчук
Окрім цього Юліан Матвійчук був членом наглядової ради ГО «Збережемо Полтаву» і разом з колегами працював заради захисту та збереження пам’яток міста.
З початком повномасштабного вторгнення полтавець долучився до підрозділу аеророзвідки «Соловей» 116 окремої бригади територіальної оборони. Він зарекомендував себе як гідний воїн та вірний присязі захисник України.
За словами командира підрозділу Ігоря Скляра, «Бобер» – найкращий аеророзвідник на Мар’їнському напрямку. Він нищив ворогів з безкомпромісною впевненістю та рішучістю віртуозними влучаннями та виведенням дронів із зони дії ворожих РЕБ.
16 травня 2023 року стало відомо, що під час виконання бойового завдання на Донеччині Юліана Матвійчука разом з побратимами атакував російським снаряд. Він влучив у бліндаж, а воїни опинилися під завалами.
Їм вдалося врятуватися, проте Юліан Матвійчук дістав тяжкі поранення й потрапив у лікарню. 20 травня аеророзвідник відійшов у засвіти в лікарні. 21 листопада 2024 року пам’яті захисника в Полтаві відкрили мініскульптуру бобра біля Полтавського театру ляльок.
