Як згадують Георгія Гонгадзе його рідні, друзі та колеги
Після загибелі Георгія його дружина Мирослава Гонгадзе із доньками отримала політичний притулок у США, вона живе у Вашингтоні з 2001 року.
Жінка каже, що Гонгадзе був харизматичною і красивою людиною, народженою для телебачення. За її словами, він випереджав свій час – тому, можливо, і поспішав жити на повну щодня. Він ніколи не мiг пройти повз, мав потребу допомогти та захистити всiх. Це було непросто, бо люди часто користувалися його щедрiстю, але Георгій нiкого не судив.
Журналіст та історик Вахтанг Кіпіані наголошує: те, що Гонгадзе вбитий державою, – очевидно. Як колега Георгій був для нього авторитетом, прикладом сміливості, відчайдушності та авантюризму.
Також, за його словами, Гонгадзе “легко полiтизувався”, що для журналiста вважається неправильним. На думку Кіпіані, він міг би стати політиком, адже йому це було цікаво, він коментував події, які відбувалися, та завжди мав власний погляд на ситуацію.
“Гія викликає у мене веселі почуття, окрім тих випадків, коли я хочу ревіти. Він – та людина, через яку я наплакався у своєму житті найбільше, при цьому важко згадати щось сумне з нашого спілкування”, – казав журналіст.
За його словами, Гонгадзе “був щирим у любові та щирим у ненависті”. Обставини політики 90-х він переживав як особистий виклик, через що система почала його вирізняти й реагувати.
Гонгадзе, каже вона, часом підхоплював неймовірні ідеї інших, а тоді підсилював і реалізовував їх. При цьому він відрізнявся політичною зухвалістю, що для неї як для юристки було проблемою. Працюючи прессекретарем у блоці “Вперед, Україно!” Георгій прагнув, аби кожна промова опозиційних політиків була “розп’яттям ворогів”.
Як повідомлялося, 15 вересня у київському храмі Святого Миколи Набережного (ПЦУ), де похований журналіст Георгій Гонгадзе, відслужили панахиду за всіма загиблими українськими медійниками. Від початку широкомасштабного вторгнення Росія забрала життя щонайменше 72 журналістів.
Джерело
