Картинка, коли 16-річні дівчатка хором кричать «Сирок — геть!» — то це не лише щира емоція, але і, очевидно, технологія. А ще якась колективна нам ганьба.
Все, що я тут писатиму, — це від того, хто колись вивчав історію воєн і фронтові та стратегічні військові операції в частині їх забезпечення зв’язком. Тобто хоч з якоюсь уявою про масив інформації, реальність роботи і управління такого стратегічного рівня, хоч уявою і теоретичною. Але все ж повноту картини таких операцій можу собі уявити.
І, так, я знаю про Скелю і про ганебні і кримінальні випадки з ТЦК. Це невирішена проблема в тому числі Головкома Сирського, якого скоро, очевидно, замінять на іншого командира.
До речі, чат GPT мені «розповів», очевидно, проаналізувавши масив закондавства і нормативів, що за діяльність ТЦК в частині організації і нормативної бази відповідальне Міноборони, а за безпосереднє керівництво — командування Сухопутних військ. Натомість «в народі» за діяльність ТЦК несуть відповідальність виключно Зеленський і Сирський, яких ШІ і не назвав. Але вони справді несуть за все відповідальність, хтось політичну, хтось безпосередню. Але не лише ці два прізвища несуть відповідальність.
Отже, «Сирок» – це Герой України за операцію по обороні Києва, командуючий найспішнішою операцією ЗСУ — із звільнення Харківщини і Півночі, Олександр Сирський, учасник планування операції по звільненню Херсона.
Воєначальник і стратег, яких зараз В СВІТІ — одиниці.
Так, він жорсткий і вимогливий.
Він не майстер кліпових презентацій в Павер-поінті і не майстер піару та сео-просування мемів і меседжів в медіа і соцмережах. Він не пише дисертації під час війни, не фотографується з дружиною, песками і котиками.
Більше часу проводить в полі, а не Центрі. Спить по 3-4 години на добу.
Кажуть, володіє англійською, представляв багато років Україну в НАТО, яке зараз детально вивчає його унікальний для світу і Європи військовий досвід і “стиль Сирського”.
Валерій Залужний охаректиризував його одним словом: “Професіонал”.
Молоді люди з картонками на мітингах закидають Сирському, що в нього «совкова освіта», пишуть «Уйоб@вай совковий генерал».
При тому, що Олександр Сирський є одним із найосвіченіших українських військових.
Всі навчальні заклади він закінчував з відзнаками, починаючи із золотої медалі школи. Пізніше отримав навіть меч Королеви (Queen’s Sword) — одну з найпрестижніших відзнак у системі військової освіти.
Він кандидат військових наук. Пройшов низку курсів підготовки НАТО.
Саме за його ініціативи і під його відповідальність був створений новий рід військ — Сили Безпілотних Систем, саме він під свою відповідальність рекомендував на посаду їх командувача, на той час командира досить низькго рівня, — Роберта Броуді «Мадяра».
При всій повазі до кандидатів на його місце – в Україні навряд чи є воєначальники його знань, рівня, таланту і досвіду. Хоча, сподіваємося, виростуть.
Воєначальників багато, а видатних – одиниці.
Для досягнення такого «статусу» мало навіть доброї освіти училищ і академій Генерального Штабу, курсів НАТО, мало досвіду і проходження всіх щаблів кар’єри — від взводу до Головкому, потрібні ще й «неописаННий» словами талант та інтуїція, вміння оперувати великими масивами інформації і знань, а ще твердість духу, карбований характер і воля.
Ті, хто воювали із Сирським кажуть, що він не боїться ухвалювати рішення, за своєю військовою природою він — «наступальний» командир (при тому, що українська військова наука не готувалася до наступальних операцій, лише до оборонних).
Війна це не стартап і презентація, а щось набагато складніше в своїй синтетичності і повноті, аніж красива експериментальна концепція. Більше того, реальність на землі часто руйнує найпривабливіші концепції.
П.С. Михайло Альбертович Федоров — також ДУЖЕ крутий, якшошо (в своїй частині фаху і розуміння), і дуже потрібний Україні реформатор, завжди це говорив, в тому числі і тоді, коли деякі теперішні фанати-«картонщики» називали його «зеленою пліснявою»))
