Електронна техніка періоду Радянського Союзу морально та функціонально застаріла, її використання – неактуальне, не відповідає вимогам сьогодення.
Старі радянські комп’ютери, пристрої телекомунікацій, військові прилади містять велику кількість дорогоцінних металів. Тому скуповування радянських радіодеталей набуває все більшої популярності. Реалізація застарілих, важких та зовні непривабливих пристроїв принесе їх власникам гроші. Тому що обладнання радянських часів складається із різноманітних компонентів, які виготовлялись із застосуванням значної кількості дорогоцінних металів.
Збільшене застосування коштовних матеріалів пов’язане з використанням спеціальних технологій виробництва того часу та деякою недосконалістю обладнання. Тому через це вміст золота, срібла, платини у виготовленій електронній техніці часто перевищував нормативи. Саме це, а не колекційна цінність, є основним фактором їхньої затребуваності.
Деякі колекціонери для збирання та приведення в робочий стан того чи іншого приладу намагаються знайти радянські радіодеталі. І через їх дефіцит готові платити значні кошти. Однак шанс знайти такого покупця дуже малий, а ймовірність продати деталі, що завалялися, за великі кошти – незначна. Тому реальний та гідно оплачуваний варіант реалізації радянських радіодеталей – це скуповування спеціалізованими організаціями. В таких фірмах на професійному рівні раритетна електронна техніка розсортується на радіодеталі. Надалі їх піддають спеціальної хімобробці та витягують із них дорогоцінні метали, які становлять значну цінність.
Чому не варто самостійно отримувати дорогоцінні метали з радіодеталей
Тільки професіонал може знати, яка деталь знаходиться перед ним і за допомогою спеціального довідника визначити скільки золота, срібла, платини входить до її складу. Потрібно правильно підібрати потрібні реактиви, обладнання для відповідного робочого місця та придбати засоби індивідуального хімзахисту. До того ж процес отримання дорогоцінних металів не тільки досить складний і шкідливий для здоров’я, але і досить дорогий. Тільки організації, що спеціалізують на скуповуванні радянських радіодеталей, здатні з цим ефективно впоратися. Витрати окупаються за рахунок обсягів по переробці раритетних електронних елементів.
Що відбувається з радянською технікою після здачі її у скупку
Організації з прийому радіодеталей мають перед собою мету вилучення з них цінних компонентів. Це можуть бути дорогоцінні та рідкісноземельні метали. Найбільший відсоток дорогоцінного металу у виробах, які випускалися для оборонних цілей.
Такі техніка та обладнання складали із деталей, які мали особливі експлуатаційні характеристики – найвищу надійність, підвищену стійкість до впливу агресивного навколишнього середовища та відрізнялися тривалою, практично нескінченною експлуатацією. Такі властивості забезпечували використання певних груп дорогоцінних металів.
Організації, які спеціалізуються на скуповуванні радянських радіодеталей, за допомогою профільного обладнання витягують дорогоцінні метали. Надалі їх використовують якості вторинної сировини, яку широко застосовують для виробництва електронних та ювелірних виробів.
Чому не приймають радіодеталі сучасних виробників
Найчастіше у придбанні сучасних електронних елементів немає сенсу, оскільки покриття із золота на виводах становить лише кілька мікрон, тоді як у радянських мікросхемах цей показник значно вище. Економічно невигідно витягувати дорогоцінні метали з деталей, вироблених у пострадянський час.
Сучасні деталі мають захист, виконаний із застосуванням інших технологій, а значна частина радянських радіоелементів мала покриття золотом. Позолоту можна вилучити із:
- контактних гнізд радіоламп;
- корпусів транзисторів;
- мікросхем;
- ламелей перемикачів.
Найдорожчими у скуповуванні радянських радіодеталей є конденсатори. Залежно від вмісту в них платини та золота їхня ціна коливається в діапазоні 1200…700 $ за кілограм.
Ці ціни можуть змінюватися в залежності від результатів торгів на Лондонській біржі дорогоцінних металів. Але навіть при значному падінню цін здавати радіодеталі у Чернівцях у ПП «Скупка РЕК» набагато вигідніше, ніж марно зберігати радянські електронні елементи.