Ми їхали подивитися на роботу унікальної лабораторії, в якій бійці третього батальйону 40 окремої бригади берегової оборони 30-го корпусу морської піхоти ВМС ЗС України удосконалюють та покращують дрони, а потрапили на справжню бойову операцію на островах. Її не можна показувати, але розповісти про те, що ми побачили, військові дозволили.
Місце де корегують роботу дронів та бою на рівні роти нагадує щось середнє між апаратною телеканалу та комп’ютерним клубом початку 00-х десь на районі. От тільки відео тут знімають специфічне і в ігри не грають.
“Дрони на фронті важливі, але ще важливіші люди. Ніякий дрон, хай навіть найкращий в світі, не зможе захопити позицію. Все одно після дронів туди має зайти людина. Жива людина, яка зайде, зачистить позицію і закріпиться”, – розповідає командир батальйону
Він танкіст, якого доля з полів Донбасу, які він всі об’їздив на танку, перекинула в херсонські плавні. До війни стільки води одночасно – ані він, ані більшість його підлеглих,- одночасно бачили не часто. Батальйон тримає складні ділянки Херсонщини, а наступає на ще складніших — островах.
Танком, як і іншою технікою, тут не допоможеш, тож морпіхів підтримують артилерія та дрони.
Про дрони ми і мали розмовляти, але напружена обстановка та легка метушня натякають, що поки поговорити не вдасться.
“Зараз повоюємо”, – каже командир і виходить на звʼязок з підлеглими. Він керує великим військовим організмом, та одночасно керує піхотою, корегує дрони, викликає удари артилерії та робить ще десятки дрібних, інколи незрозумілих справ.
На екранах бачимо фрагменти знайомих до болю островів. Розбиті дачі, понівечені причали та “мостіки”. Намагаюся впізнати, що це за острови і пояснюю пресофіцеру-одеситу, що таке херсонські дачі, і чому всі острови нижче Херсона забудовані.
Тим часом командир віддає команду піднімати у повітря всі дрони. Його погляд сконцентрований на одному з великих екранів. Там, в більш-менш капітальній, як для плавнів, будівлі закріпилися росіяни. Двох з них, за словами командира, сьогодні вже знищили. Лишається “4-6, не більше”.
З розповіді розуміємо, що бої на цьому пʼятачку точаться давно, бо десь поряд є наші позиції, які тримають морпіхи. Сьогодні вони мають штурмувати цю будівлю, але спочатку тут працюють дрони.
Один FPV мав потрапити у дірку в стіні, але впав, не розірвавшись, військовий перед екраном тихо каже “блядь”, яке повторюють кілька людей, і віддає команду операторам БПЛА летіти туди. На сусідньому екрані бачимо, як починають розгоратися плавні. Хто їх підпалив незрозуміло, але явно — це один з методів прикриття. Через вогняну стіну навряд пройде піхота, а якщо і пройде, то опиниться в чорній пустелі, де сховатися буде неможливо.
Командир тим часом уважно дивиться на екран. Там просто плавні, але він бачить наших бійців, які готуються до штурму. Я, скільки не вдивляюся, нічого не бачу. Але вболіваю за них і питаю про мотивацію.
Фото: 40 бригади берегової оборони
“Мотивація у людей різна. У когось рідні на лівому березі, у когось в Криму, – каже комбат, і додає, – насправді, війна на островах дуже важка. Дивіться, вони сидять і відступати їм нема куди, човни ми розібʼємо. Сидять там без їжі і води інколи”, – каже командир.
Він розповідає, як нещодавно спостерігали “бурята”, який саме з цієї будівлі бігав до річки за водою.
“Він вибігає, дивиться, що немає дронів, а дрони ми відвели, але все бачимо. Він вибігає, попив і тікає, тут у них нора, – показує в якісь кущі, – і тут нора”, – згадує військовий.
Того “бурята” вже немає в живих, але неглибокі нори, вириті у напливному острові, можуть ховати в собі когось іншого.
За словами військових, росіяни виходили на звʼязок і розповіли своєму командуванню про проблеми. Вони явно розуміють, що українські воїни будуть їх штурмувати. Інтенсивні артудари та дрони нічого хорошого не віщують.
Комбат пояснює задум. Дійсно, нічого хорошого росіян тут не чекає.
По будівлям, де засіли росіяни, починає прилітати. FPV-дрони все частіше влучають в будівлі, артилерія теж працює. Білий і чорний дим, великими клубками розходиться від “пʼятачка”, який тримають росіяни.
Розмову продовжуємо збираючись в дорогу. Додивитися операцію ми не зможемо, бо треба їхати в лабораторію, заради якої ми і приїхали.
Комбат відповідає на наші наївні питання, одночасно слідкуючи за полем бою в телевізорі, що висить на стіні.
“У них же немає надії?”, – питає у нього моя іноземна колега, яка теж слідкує за тим, що відбувається на екрані.
“Так і у нас немає іншого вибору, окрім як йти вперед”, – відповідає комбат.
Тим часом на екрані бачимо нові вибухи, будівлі поступово змінюють вигляд, тануть на весняному сонці, але росіяни з них не вибігають. Бояться дронів.
Очевидно, що дрони, заради яких ми приїхали до батальйону, тут використовують у великих обсягах.
Невдовзі комбат дає команду збиратися. Не дивлячись на те, що на острові триває бій, військові ухвалюють рішення вивозити нас з локації – поки небо чисте.
Дорогою комбат уважно слухає в телефоні ефір. Нам нічого не чутно, але по його поведінці зрозуміло, що все йде за планом. Або мені так хочеться. Хочеться, аби вбили сьогодні росіян, які сидять в тих напівзруйнованих будівлях. Повз які років 30 тому ми з батьком на човні “Крим” пропливали десятки разів дорогою на тітчину дачу.
Лабораторія, яку самі військові називають “Майстернею дронів”, зустрічає нас легким ароматом їжі. Повар майстерно щось ріже і навіть не звертає на нас особливої уваги. По всьому видно, що він поспішає.
Керує майстернею боєць з позивним “Зідан”. До мобілізації він був програмістом. Каже, що професійні навички зараз йому дуже знадобилися. Саму майстерню він та його побратими облаштували власними силами. В основному приміщенні над дронами чаклують троє людей. Хтось паяє якісь частини, хтось програмує чи тестує дрони.
Виявляється, що дрони приходять у війська не завжди повністю готовими для використання. Тому командування батальйону і створило цю майстерню-лабораторію.
За словами “Зідана”, отримуючи новий дрон на налаштування і допрацювання, витрачають від двох до трьох годин. Потім, набивши руку, на один дрон витрачають не більше 10-15 хвилин.
“Ось тринадцяті дрони (розмір дрона 13 дюймів,- МОСТ) — вони прийшли до нас повністю розібраними. Ми їх допаяли, зібрали. Працюємо постійно”, – каже Зідан.
Поки ми ходимо як по музею, хлопці збирають і програмують черговий дрон.
Зав лабораторією мріє про розширення господарства — наприклад хоче обладнання, яке дозволить самостійно збирати акумуляторні батареї.
“Це і швидше і дешевше. Інколи доводиться чекати дуже довго, поки прийдуть ті чи інші батареї. Ми б збирали швидше”, – розповідає він.
Хлопці, які працюють в лабораторії — майже всі мобілізовані. Хтось, як “Чиж” воював в морській піхоті з 2022 року, а хтось потрапив у бригаду, як “Зідан” півтора роки тому, коли бригаду тільки сформували.
В сусідньому приміщенні стукають молотки — бійці облаштовують чергову локацію для роботи. Це буде невеличкий цех з 3D принтерами. Два вже працюють, друкуючи запчастини або навіть корпус для боєприпасу. Ще декілька чекають. Загалом в цеху буде 8 принтерів.
Поряд лежать акуратними рядами дрони всіх розмірів та модифікацій. Вони вже майже готові до свого першого і останнього бойового вильоту. Але перед цим їх мають протестувати на полігоні.
За добу лабораторія може підготувати до роботи близько 100 дронів.
Середнє добове споживання в батальйоні не афішують, але сьогоднішньої операції підготували 150 дронів. Чи всі їх використають — не знає ніхто.
Як правило, всі новаторські рішення відразу розповсюджують на рівень бригади, а пізніше і на сусідні бригади.
Комбат в розмову не встряє, але видно, що він пишається лабораторією. І діловито питає у пресофіцера, чи є щось подібне у сусідніх батальйонах? Судячи з їхньої тихої розмови в кутку, ця найкраща.
Очевидно, що коштує це все господарство дуже дорого. Частково витрати покривають волонтери, частково бійці купують за власні кошти.
Велику частину дронів надсилають українці Чехії.
“Це дуже потужні волонтери. Вони постачають дрони і Мадяру, і Кирилу Кириловичу Вересу. І нам дуже допомагають”, – каже комбат.
Поки “Зідан” показує своє господарство, комбат заглиблюється в телефон.
“Зайшли на позиції, зачищають”, – тихо каже він.
Відео він не показує, але зрозуміло, що на острові, який ми ще недавно бачили на екрані, зараз йде запеклий бій, велику роль в якому відіграють саме такі дрони, які ми бачимо зараз.
Невдовзі комбат прощається і їде керувати боєм, збираємося і ми.
На виході заглядаємо до кухні, де колишній кухар відомого львівського ресторану “Грушевський” Василь закінчив варити гороховий суп з копченими ребрами та крутонами. Він щиро посміхається і готується годувати своїх інженерів.
На вулиці яскраво світить сонце, десь далеко на островах горить очерет, а по землі вітерець ганяє чорний попіл.
Друзі, бійці 3 батальйону 40 бригади постійно потребують допомоги, тож закликаємо вас за можливості підтримати оборонців Херсонщини. Гроші будуть використані і на потреби лабораторії дронів, про роботу якої ви сьогодні дізналися
🔗Посилання на банку
https://send.monobank.ua/jar/2YrQ54EHED
💳Номер картки банки
4441 1111 2155 2636
